Електричний струм — це напрямлений (упорядкований) рух частинок, які мають електричний заряд.
Для виникнення та існування електричного струму є необхідними дві умови:
За створення електричного поля «відповідають» джерела струму — пристрої, які перетворюють різні види енергії на електричну енергію. У джерелах струму виконується робота з розділення різнойменних електричних зарядів, у результаті чого один полюс джерела набуває позитивного заряду, а другий — негативного; у такий спосіб створюється електричне поле.
Найпоширенішими джерелами струму є електромеханічні генератори, в яких механічна енергія перетворюється на електричну. Останнім часом широко застосовують сонячні батареї — джерела струму, в яких на електричну енергію перетворюється енергія світла.
Найпростіше електричне коло являє собою з’єднані провідниками в певному порядку джерело струму, споживач електричної енергії, замикальний (розмикальний) пристрій.
Креслення, на якому умовними позначеннями (див. таблицю) показано, з яких елементів складається електричне коло та в якій послідовності вони з’єднані між собою, називають електричною схемою.
Для кількісного опису струму в провіднику застосовують такі фізичні величини: сила струму (характеризує власне електричний струм), напруга (характеризує поле, яке створює струм), опір (характеризує провідник). Згадаємо їх.
Інтерактивна симуляція "Фізика в школі" (Напруга, струм і опір)
Інтерактивна симуляція "Фізика в школі" (Електричний опір)
Інтерактивна симуляція "Фізика в школі" (Закон Ома)